МИ ПАМ’ЯТАЄМО…

2017-12-04

Наприкінці листопада мільйонами свічок спалахнула в скорботі Україна. В містах і селах засвічувалися вогники пам’яті у вікнах, нагадуючи всім про трагедію Голодомору на рідній землі в 1932-1933 роках..
85 років минуло з тих страшних часів, але не стерти спогадів тих людей, які вижили в той голодний чорний рік.
В Жміївці теж приєдналися до Всеукраїнської акції «Запали свічку», яка відбулась 29 листопада о 16.00. В кожній оселі з настанням темряви спалахував вогник. Люди не забули, пам’ятають, передаючи з уст в уста свої сімейні розповіді про Голодомор.
Тож і я, як бібліотекар, приєдналася до години пам’яті, яка проходила в сільській школі. Принесла сюди тематичні книги, в тому числі «Треба пам’ятати й горе», Павла Смовжа, «Жнива скорботи» Роберта Конквеста та нову книгу Світлани Талан «Розколоте небо».
В бібліотеці протягом двох тижнів діяла книжкова виставка, де односельчани мали змогу ознайомитись ще з однією книгою – «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Київська область».
Шкільним педагогом-організатором О.О. Шевчук було організовано показ матеріалів про голод.
Ведучими заходу були Вікторія Черкас та Аня Борисова. Софія Прокопчук читала вірш. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять невинно убієнних та символічно пригостились скибочками житнього хліба.
Діти також виготовили карту України, обклеївши її колосками, як пам'ять про геноцид українського народу, а ще сплели з колосків вівса і жита вінки, з якими вирушили до пам’ятного знака, що біля сільської ради, де їх зустріла голова Г.І. Ковальчук.
Опісля учні вирушили до бібліотеки, де скуштували хліба і ознайомились з виставкою книг «Біль, що душу рве: Голодомор 32-33». Я згадала розповіді своєї бабусі Єви Артемівни Корзун, якій на час початку голоду було всього 6 років. Важко, звичайно, переповісти всі жахіття, які пережила дитина, але смак мерзлої картоплі залишився в її пам’яті назавжди. Вже будучи жінкою поважного віку, вона кожного вечора стояла навколішки перед іконами, просячи Бога не допустити більше такого лиха.
Бабуся була доброю господинею, турботливою, мудрою. Такою вона й залишилася в моєму серці – з вогником добра і любові в сумних, що пам’ятають горе, очах.

Ліна ПРОКОПЧУК,
бібліотекар с. Жміївка.