2018-01-09
Сім'я Осадчих Володимира та Марини, що в с. Запрудка, мають двох синів старшого Максима та молодшого Ігоря, яких виростили достойними й вихованими людьми. Зараз вони у двох добровільно, по контракту, захищають Батьківщину в зоні АТО.
На різдвяні свята мені разом з відвідувачами бібліотеки пощастило побачитися з Максимом,та провести бесіду в формі діалогу. Ось що він нам розповів:
З серпня 2016р. він пішов по контракту в м. Біла Церква у 72-ОМБР, потрапив до бригадної розвідки водієм БТР, а в листопаді вже вперше заїхав в зону АТО. Першу неділю жили без світла,води та їжі в зруйнованому сільському клубі, потім була Авдіївка де стояли в обороні до жовтня 2017р. Різного там було: жили спочатку більш-менш спокійно до лютого 2017 р.,а потім почалися страшні воєнні дії зі сторони ворога, які тривали до червня того ж року. Щодня були обстріли снайперів, били Гради, вони також давали гідну відсіч ворогу.
Під час цих подій мирних жителів вивозили у безпечні населені пункти, хоча де хто з них згодом поверталися назад до рідних домівок. Дуже сильно обстрілювали «стару» Авдіївку, де були втрати як серед мирного населення, так і серед воїнів.
На даний час Максим має 5 нагород: "За оборону Авдіївки", " За зразкову службу ", " За службу в розвідці ", а перед виходом бригади з зони АТО - йому вручили годинник.
Молодший брат Ігор раніш пішов служити в лютому 2016р. до м.Десна у 72 бригаду 3 батальйону 8 роти, стояв на обороні шахти Бутівка ( за Авдіївкою). В грудні Максим звернувся до командування, щоб брата перевели служити разом з ним в один підрозділ, так і сталося, але не на довго. В квітні 2017р. Ігоря забрали до Десни, по закінченні відрядження, де він знаходиться і зараз, а Максим на даний час в м. Біла Церква. Відпочинок буде не довгим, до лютого місяця,потім знову на полігон,і по весні в зону АТО.
Зустріч відбулася теплою і приємною, гордість переповнює,що поряд
живуть такі мужні захисники.
В кінці нашої бесіди, я запитала Максима : - Що ти робитимеш коли закінчиться контрактна служба ? ( адже Максим має двох синочків). Відповідь не забарилася: - Коли повернуся, піду знову!
Олена Приходько, бібліотекар с. Запрудка