110-річниця від дня народження народної художниці України - Марії Примаченко

2018-04-25

"Українське диво - Марія Примаченко "

В цьому році ми відзначаємо 110-річницю від дня народження народної художниці України - Марії Примаченко. В Запрудській сільській бібліотеці я разом з дітьми провела мистецько-краєзнавчу годину " Українське диво - Марія Примаченко ". Я підготувала книжкову виставку "Вільний дух і вільний світ творчості ", а діти намалювали малюнки, з них ми разом зробили виставку " Світ Марії Примаченко - очима дітей". Поки діти малювали малюнки, я розповіла їм про творчий і життєвий шлях майстрині.

Марія Приймаченко прожила на цьому світі незвичайне і нелегке життя. Зростала в дивовижній родині. Її тато був майстром на всі руки, а особливо добре вправлявся з деревом, був теслею. Мати чудово вишивала, саме в неї Марія й перейняла любов до краси, яку народжували золоті руки майстрині, і скоро вже сама навчилася вишивати. З-під її голки виростали квіти, злітали пташки, плелися орнаменти. А ще в хаті завжди лунала пісня – рідні чудово співали і грали на нехитрих музичних інструментах. Любов до народної пісні Марійка пронесе через усе своє життя і виплесне її на білий папір своїх малюнків – заспівають, заграють кольори.

Дитинство дівчинки було затьмарене тяжкою хворобою ніг. Від болю одна ніжка у неї поступово покривилася і стала набагато коротша за іншу, на все життя Марія залишилася знівеченою. Без допомоги милиць, а в кращі часи ціпка, вона не могла пересуватися. А тому і не мала змоги гратися разом з дітьми. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Усі предмети, що оточували дівчинку, ставали учасниками живої захоплюючої гри, інколи – сумної, частіше – яскравої і святкової.

Прихід до мистецтва був зумовлений одвічним селянським потягом до роботи. Через недугу, не маючи можливості працювати в полі, рано змушена усамітнюватися, майбутня майстриня, прагнучи приносити радість людям, свою енергію і працелюбність почала вкладати в мистецтво.

Родина завжди була поряд з нею, але головним в її житті було мистецтво. А почалося все, як згадувала Марія Овксентіївна, з одного випадку… Якось, ще малою дівчинкою, пасла вона гусей на луках і побачила дивну птицю, задивилася на неї, а та скинула пір’я зі свого крила, неначе знак подала. На тому місці, де впало пір’я, з-під бережка річки виднілися різнокольорові нерівні смужки. Маруся одразу помітила їх і, підійшовши до берега, почала довбати. Це був синій глей. Набрала його в пелену, принесла додому та й розмалювала ним хату. Сині квіти, що розцвіли на стінах та печі, сподобалися усім. Маленький сусідський хлопчик навіть розплакався і не йшов з хати, поки йому не віддадуть синю квітку – така вона була яскрава, неначе жива. Майбутня художниця почала використовувати й інші природні фарби. І ось в хаті заспівали жар-птиці, розцвіли казкові квіти. Стали запрошувати Марійку сусіди, щоб їхні оселі розписала – і вона з радістю створювала диво. Подивитися на її малюнки приїздили навіть з сусідніх сіл. Так прийшла до неї перша народна слава.

Марія дуже любила природу. Ось як вона розповідала про свої враження від спілкування з природою: «Я воду люблю. Ходжу бережком на болоті, там жабка стрибає, там риба пливе». Годинами могла роздивлятися, наприклад, квіти, а потім малювала їх так, як ще ніхто ніколи не малював.

Олена Приходько, бібліотекар с. Запрудка