Афганістан: подвиг, біль, пам’ять… ( до 30-річчя з дня закінчення виведення військ з Афганістану)

2019-02-15

…Поставте скибу хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній,

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив…

З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

Тридцять років тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року, останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію, як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів та офіцерів. З них – 3360 вже не повернуться додому ніколи. А тих, хто і залишився живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоча рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи...

В Запрудській бібліотеці цього дня ми також зібралися на годину пам’яті: « Афганістан: подвиг, біль, пам’ять…» Ми поговорили про радянсько-афганську війну, яка невгамовним болем залишилася у серцях багатьох наших співвітчизників. Нині в нашому районі проживає 53 колишніх учасників бойових дій в Афганістані. На заході ми переглянули фільм « Броненосець» ( 2010р.) де показано життя солдат, які були відправленні в гарячі точки до Афганістану. Прослухали похоронний гімн афганців О. Розенбаум «Чорний тюльпан» та вшанували пам’ять загиблих – хвилиною мовчання.

Олена Приходько, бібліотекар с. Запрудка